Будинок Григорія Негубіна, збудований його дідом із сибірської модрини, оберігає від бід живий на горищі домовик. Даша, дочка Григорія, не може пробачити домовому смерті матері та витончено мститься. Стараннями дівчинки домовик з доброго перетворюється на злого, і Дашин життя стає нестерпним. Нещастя трапляються не з нею, а з тими, кого вона любить, але в кому не тече негубина кров. Щоб врятувати від Узятого прийомну дочку, Дар'я відправляє її до міського інтернату… За народним повір'ям, злий домовик не може повернутися до старого доброго стану. Зла він не творить, але й щастя більше не стереже, і до негубинської хати безперешкодно входить лихо.