Сельма Лагерльоф (1858–1940) була воістину володаркою дум, прикладом для багатьох, одним із найбільш читаних у світі письменників та визнаним міжнародним літературним авторитетом свого часу. 1907 року вона стала почесним доктором Упсальського університету, а 1914-го її обрали до Шведської Академії наук, до неї жінкам такої честі не чинили. І Нобелівську премію з літератури «за благородний ідеалізм і багатство фантазії» вона у 1909 році отримала також першою з жінок. Морбакка» (1922). Родова садиба все життя була для Сельми Лагерльоф найулюбленішим місцем на землі. Де б вона не виявилася, Сельма завжди залишалася дівчинкою з Морбакки,— звідти її моральна сила, віра в себе та натхнення. У її спогадах про дитинство в батьківському будинку і про першу розлуку з ним безпомилково відчувається рука автора «Чудової подорожі Нільса з дикими гусями», «Саги про Ієста Берлінга» та трилогії про Левеншельдах. Це— історія народження великого письменника, мудра і тонка, сповнена гумору і любові до світу.