Рамаяна — давньоіндійська епічна поема на санскриті, авторство якої приписується легендарному мудрецю Вальмікі. Остаточно її текст - у тому вигляді, яким він дійшов до нас, - склався в II-III ст. до зв. е. Рамаяна викладає історію подвигів обожнюваного згодом Рами, визволення його дружини Сити, захопленої ватажком демонів Раваної. Важливе значення має філософський зміст поеми. У «Рамаяні» є все, чому має бути в епосі: війна, протистояння сил добра і зла, герої та лиходії, викрадення, прославлення героїв та його зброї. Проте є й те, що у «Махабхараті» відсутня: атмосфера витонченої чутливості, пафос любові та вірності, увага до природи, розгорнуті описи пір року (згодом вони стануть самостійним жанром індійської лірики). Усе це створює особливий стиль поеми. «Рамаяна» як би вже пройшла шлях від епосу героїчного до так званого «штучного», де літературна форма набуває більшого значення. «Рамаяна» містить 24 тисячі шлок (вчетверо менше, ніж «Махабхарата»), розділених на сім книг >