— Що! Що це, — гнівно прокричала я, — як ти могла, мамо? кукуєво», якщо вже не закордон, то могла, хоч би в місті залишити! — Ні, не могла. І взагалі, село піде тобі на користь. Навчишся самостійності та відповідальності. — Але мамо, що це за назва села таке «Козульки»? Фу-у, добре, хоч не якашки. Що я там робитиму? Будеш сільським жителям допомагати, трави лікувальні заварювати, худобу хворіти лікувати. — Яка худоба, мамо? Побійся Бога! Я всіх рогатих боюся до гикавки. Та я вже після перших кількох днів у цій глушині заїкою стану. Хто ж знав, що в цій я зустріну своє перше і єдине кохання.