Віра в жіноче кохання та безкорисливість зникла в той самий момент, коли відлунав марш Мендельсона. Розлучившись із дружиною, я поклявся собі, що уникатиму серйозних стосунків. Хоч би як. Прокинувшись після нападу у Світі Майбутнього, на відсталій планеті, заселеній Ітранами, я змушений був одружитися з незнайомкою. Наш шлюб – фікція, лише взаємовигідна угода. Їй – статус заміжньої жінки, мені – титул графа та земельний наділ. Хоча, хто мене питав: чи одруження, чи голова з плечей. Тепер головне: вижити, налагодити побут, розкрити пару змов і не потрапити під роздачу… Непогано б ще вступити до академії «Чумацького Шляху», а потім уже можна розпочати й пошуки власної дружини…