Він сидів серед високої трави на світлому лужку, жмурячись від яскравих променів сонця і дивуючись, як міг тут опинитися.— Це сон, Айвін. Ти спиш,— почувся ззаду знайомий мелодійний голос, і юнак різко обернувся. За його спиною стояла Богиня Долі, посміхаючись лукавою, поблажливою усмішкою. Яскраві блакитні очі дивилися з теплом та ніжністю. Хлопець відчув, як шалено забилося серце в грудях від вигляду прекрасної Богині. — Ви мені снитесь? — Не зовсім. Я прийшла у твій сон. Не можу я спускатися на землю щоразу, коли нам треба буде поговорити. Я все-таки Богиня, а не дівчинка на побігеньках,— промовила жінка, дивлячись, на захоплений погляд хлопця,— мені лестить, як ти на мене дивишся, але емоції зараз затьмарюють твій розум. Охолонь! — різко промовила вона і доторкнулася двома пальцями до чола Айвіна. Юнак відчув, як у голові просвітліло, мозок почав працювати чітко і злагоджено, жар, що прилив до цього до стегон, відступив. не міг з цим поробити. Вже зараз хлопець знав, що жодна земна дівчина не торкнеться його серця так, як це зробила Верита.