Ідея «серіалу» на папері прийшла після того, як протягом року я ходила різними студіями, продюсерськими центрами та іншими подібними конторами. На їхню, зрозуміло, запрошення. Вальяжні мужички пропонували мені продати їм права на екранізацію моїх романів в інтер'єрі навколо медичного. Вони були «готові не поскупитися і заплатити за весь гарнітур рублів двадцять». Хоча активів, якщо судити з персонального прикиду та меблювання офісів у них було явно більше, ніж у пам'ятного батька Федора. Я ж почувала себе тим самим інженером Брунсом, який ніяк не може зрозуміти: навіщо?! Якщо «не заради користі, а токмо…» щоб мене, сиру, облагодіювати (за їхніми словами), то чому ж збірна фігура вальяжних мужичків нескінченно «миготить у всіх кінцях дачі»? Пізніше в одному з серіалів, що крутяться по ТБ «в інтер'єрі» я виявила ніскільки не змінені шматки з «Акушер-ХА!» (і не тільки). Потім мене запросили попрацювати як сценарист над проектом, який не має до мене, письменника, жодного відношення. Помноживши віч-на-віч, я, отримавши аж ніяк не два, зрозуміла, що цілком потягну «контент» «мильної опери»… одна. У вигляді серії книг. І тільки-но я за це взялася, в моєму житті з'явився продюсер. З'явилася. Жінка. Все-таки недаремно я зробила головною героїнею серіалу саме жінку. Тетяну Георгіївну Мальцеву. Сильну. Розумну. Дорослий. Незалежну. Щоправда, зараз, у «третьому сезоні», їй зовсім не солодко, але плече в однієї зі статевих хромосом не обламане. І, отже, все вийде! І з новим призначенням, і з пізньою вагітністю і… із втіленням у гідний образ на екрані! Автор