"…Я була тоді з моїм народом, Там, де мій народ, на нещастя, був". Зі спокійною гідністю, як і личить «Анні всієї Русі», вона винесла і короткі періоди слави, і довгі десятиліття забуття. З часу виходу її першої збірки «Вечір» минуло сто років, але поезія Ахматової не перетворилася на пам'ятник Срібного віку, не втратила первозданної свіжості. Мова, на якій у її віршах пояснюється жіноче кохання, як і раніше зрозуміла всім. До цього видання увійшли вірші, поеми, щоденники та листи Ахматової.