Література про Солженіцина величезна. Це гори книг, статей, наукових праць, дисертацій, захоплених та полемічних відгуків. Здавалося б, який простір для найрізноманітніших поглядів, трактувань, естетичних, філософських та політичних інтерпретацій ролі та місця письменника у літературному та суспільно-політичному житті країни та світу. Насправді, однак, особливого розмаїття тут немає. Вся ця література акуратно ділиться на дві категорії, що протистоять один одному. Одна – це апологетика (якщо йдеться про творчість «великого письменника землі російської» – уклінність і захоплення, якщо про його біографію – німб пророка і генія, не життєпис, а – житіє). І – інша, протилежна: викриття, глумлення, памфлети, а то й пасквілі. (краще сказати – трансформації) письменника. Але чи можна зберегти об'єктивність, з'ясовуючи свої стосунки з людиною, яка зіграла величезну – і зовсім не просту – роль у твоєму житті?