Історія Англії – це безперервний рух та низка постійних змін. Але всю історію Англії починаючи з первісності пронизує наступність, тож головне в ній – не зміни, а постійність. Досі в Англії відчувається нерозривний зв'язок із минулим, з традиціями та звичаями. Досі ця країна чинить опір змінам у будь-якому аспекті життя. Пітер Акройд показує витоки вікової незмінності Англії, її консерватизму і прихильності минулому. . Едуард VII, хоч і не дотягував за політичною вагою до своєї матері, королеви Вікторії, був найулюбленішим у народі англійським королем після Карла II. За його сина Георга V країна брала участь у Першої світової війни і зберігала деякі риси вікторіанського часу, але до кінця правління наступного монарха вона змінилася до невпізнанності. Георг VI вступив на престол після зречення Едуарда VIII, свого старшого брата, і став одним із символів боротьби проти Німеччини та нацизму під час Другої світової війни. Він був останнім імператором Індії та останнім королем Ірландії: Британська імперія розпалася і відбулося її перетворення на Співдружність націй. Після смерті монарха та коронації його дочки розпочалася нова Єлизаветинська епоха. До рубежу тисячоліть, до якого доходить оповідання, за часів правління Єлизавети II змінилося десять прем'єр-міністрів, найвідомішими з яких стали Вінстон Черчілль, Гарольд Вільсон, Маргарет Тетчер і Тоні Блер. Завершується чудова серія книг знаменитого британського автора, але історія Англії продовжує хід.