Ця робота є водночас нестримним нападом на християнство та подальшим викладом філософії волі до влади Ніцше, яка так драматично представлена в Заратустрі. Християнство, за словами Ніцше, представляє «все слабке, низьке і зіпсоване; вона створила ідеал з антагонізму до всіх інстинктів самозбереження сильного життя». Навпаки, Ніцше визначає добро так: «Усе, що посилює в людині почуття влади, волю до влади і саму силу. Що таке погане?–Все те походить від слабкості. Що таке щастя? – Відчуття, що сила зростає, – що опір подолано». Намагаючись переосмислити основу західних цінностей, знищивши те, що Ніцше вважав руйнівним впливом іудейсько-християнської традиції, «АНТИХРИСТ» виявився дуже суперечливим і безперервно стимулюючим для наступних поколінь філософів.