Елліс Гок ніколи не вірив, що повернеться до Африки. Він керує старомодним магазином чоловічого одягу в маленькому містечку в Массачусетсі, але все ще мріє про свій Едем, чотири роки, які він провів у Малаві з Корпусом Миру, обірвані, коли йому довелося повернутися, щоб взяти на себе сімейний бізнес. Коли дружина покидає його, і він залишається сам, він розуміє, що йому є одне місце, куди він може піти: назад у своє село в Малаві, на віддаленій нижній річці, де він знову може бути щасливим. Прибувши до курного села , він знаходить його зміненим: школа, яку він збудував, є руїною, церква та клініка зникли, а серед людей запанували злидні та апатія. Вони пам’ятають його — Білу людину, яка не боїться змій — і вітають його. Але чи його нове життя, його подорож назад, втеча чи пастка? Переплітаючи пам’ять і бажання, надію і розпач, порятунок і прокляття, це гіпнотичне, переконливе і блискуче повернення на терен, про який ніхто ніколи не писав краще ніж Теру.