Григорій Анісімович Федосєєв (1899–1968) писав про далекосхідні краї, прилеглі до Охотського моря, з повним знанням справи: він сам багато років працював там у геодезичних експедиціях, які поступово заповнювали білі плями на карті Радянського Союзу. Серед небезпек та випробувань, на які багата доля мандрівника-дослідника, особливо яскраво виявляються характери людей. У тайзі чи заболоченій тундрі не можна працювати і жити напівсили — сувора природа не прощає помилок та слабкостей. Одним із найчарівніших персонажів Федосєєва став Улукіткан («білченя» у перекладі з евенкійського) — Семен Григорович Трифонов. Старий неодноразово супроводжував геодезистів як провідника, вчив розуміти і відчувати природу, адже «мати дає життя, роки — мудрість». Письменник на сторінках своїх книг щедро ділиться цією віковою, вистражданою мудрістю жителів півночі. До книги увійшли найвідоміші твори письменника: «Поспіхом випробувань», «Смерть мене зачекає», «Злий дух Ямбуя» та «Останнє багаття».