Нова книга відомого петербурзького письменника Валерія Попова, лауреата премії «Велика книга», складається із двох повістей, об'єднаних фігурою ліричного героя. У першій повісті автор занурює читача в недавнє минуле, згадуючи долю своїх двоюрідних братів, з якими, крім зв'язків спорідненості, його на все життя пов'язали узи беззавітної дружби. Персонажі другої повісті, навпаки, гостро переживають тему сьогодення, страхи та надії, спричинені обставинами епідемії. Іронічна інтонація автора чужа пафосу, шаржовані життєві обставини, наскільки ж драматичні, настільки й комічні. Оповідач дозволяє собі від душі посміятися з себе з висоти прожитих років, що обдарували його мудрістю, яка – на жаль – завжди сусідить із сумом.