Це повість про недовге життя, творчість і трагічну смерть всесвітньо відомого російського художника Нікола де Сталя. Він народився в сім'ї коменданта Петропавлівської фортеці наприкінці мирної епохи і недовго гуляв із нянею в садку біля комендантського будинку. Пролунали війна, революція, більшовицький переворот. Сім'я ховалась у підпіллі, бігла до Польщі… П'яти років від народження Нікола став круглим сиротою, жив у прийомних батьків у Брюсселі, навчався на художника, мандрував Іспанією та Марокко. Він виріс високим і красивим, але душевна рана страшної втечі навряд чи була виліковна. По-справжньому писати він став лише останні десять років життя, але залишив по собі близько тисячі робіт. В останні місяці життя він працював біля моря, в Антібі, страждав від безглуздого кохання і в сорок з невеликим звів рахунки з життям, кинувшись з даху на стародавні камені антибської бруківки. Одна з останніх його картин була нещодавно продана на лондонському аукціоні за вісім мільйонів фунтів …