Це вражаюча історія про те, як ватага жебраків вихідців з околиць колишньої Російської Імперії по суті створила знамениту Паризьку Школу живопису… Про те, як на початку минулого століття на західній околиці Парижа в колишньому винному павільйоні, підібраному добряком-скульптором на Всесвітній виставці , виникла найдешевша у французькій столиці (а може, й у світі) спільнота художників, в яку потягнулися зі Східної Європи дивні молоді люди, які мали пристрасть ліпити скульптури та водити пензлем по полотну. Усі вони вважали себе геніями, усі мріяли прославити своє ім'я, а якщо ні — здохнути з голоду. Париж надав їм обидві ці можливості. Натомість звук їхніх містечкових імен приваблює сьогодні до паризьких музеїв, на бульвар Монпарнас, у кафе «Ротонда», на західну околицю столиці та до їхніх скромних французьких надгробків багатотисячні натовпи туристів… Багато з цих імен (Шагал, Сутін, Архіпенко Кремінь, Воловик, Липшиц, Мещанінов, Кислінг стали всесвітньо відомими. Чи багато знають про їхні долі на батьківщині?