Перший день – останній день творіння

після оплати (24/7)
(для всіх пристроїв)
(в т.ч. для Apple та Android)
Документальна повість «Перший день – останній день творіння» – один з останніх творів Анатолія Ігнатовича Приставкина, в якому автор знову і знову повертається до теми свого військового дитинства… , фронтовики. Але ті, хто тоді був підлітком, бачили інший бік війни, інший її виворот, тому що війна – таке специфічне явище, яке не має “особи”, є два вивороти. Так ось цієї війни, у тилу, “підлітковій”, фронтовики не знали», - згадував Приставкин. Покоління Анатолія Приставки на всі часи і кров'ю ввібрало в себе всі враження військового та повоєнного дитинства. Діти війни пережили і добре, і погане. Трагічного було більше. У віці 10 років Анатолій Ігнатович залишився сиротою: батько пішов на фронт, мати померла від туберкульозу. Роки поневірянь дитячими будинками, колоніями та інтернатами, письменник на собі зазнав усіх тягарів безпритульного життя. «Мене створила війна ... Вона впала на мої 10-14 років, і якщо рису між двома цими датами не наповнювати подіями, хоча як не наповнювати, все одно наповниться, то перший день творіння впаде на червень сорок першого року (мені було, якщо точно, 9 років (8 місяців), а останній – на травень сорок п'ятого, відповідно, 14 років 6 місяців…» – пише Приставкин. «Перший день – останній день творіння» – це початок і кінець війни. Автор спробував розповісти читачам про те, «як створюється душа», про те, що таке війна і як її можна запобігти.
Характеристики
- ФІО Автора
- Анатолий Приставкин Игнатьевич
- Мова
- Українська
- Дата виходу
- 2015
Відгуки
Глибока та зворушлива книга про війну та дитинство
"Перший день – останній день творіння" – це не просто документальна повість, а справжнє дослідження людської душі, що проходить через жахи війни. Анатолій Приставкин майстерно передає свої спогади про дитинство, яке було сповнене страждань, втрат і надії. Його розповіді про фронтовиків та їхній погляд на війну відкривають нові грані цього жахливого явища, показуючи, що війна має не лише один бік. Книга змушує задуматися про те, як війна формує особистість, про те, як важливо пам'ятати про минуле, щоб не повторювати помилок у майбутньому. Приставкин вміло поєднує особисті переживання з історичними фактами, створюючи глибокий і зворушливий текст, який залишає слід у серці читача. Незважаючи на те, що переклад тексту може містити деякі недоліки, це не зменшує сили повідомлення автора. Рекомендую цю книгу всім, хто хоче зрозуміти, як війна вплинула на покоління, і як важливо берегти пам'ять про ті часи.