Минуло рівно 170 років з того дня, як на схилі гори Машук у П'ятигорську було вбито великого поета, назавжди забравши з собою таємницю свого життя і смерті. Йому не виповнилося тоді й 27-ми. Лермонтов пророкував свій швидкий кінець, бачив пророчі сни… Загибель двох найбільших російських поетів, Пушкіна і Лермонтова, що трапилася мало не поспіль, з різницею всього чотири роки,— хіба вона не була страшним знаком для всієї країни? Поет – серце нації, її символ. Коли вбивають поета, потрапляють до самого серця народу. І хіба досі не йде, не продовжується те, що, здавалося б, так очевидно прочитувалося в цих двох подіях,— розмірковує автор книги, звертаючись до біографії та творчості російського генія, повних загадок та ознак.