«Кілька моїх життів» — так письменник Варлам Шаламов назвав свою біографію. Почав писати, але обірвав оповідь на п'ятій сторінці. Тоді йому самому не відкрилося ще, що його проза і була його біографією. Наприкінці вісімдесятих минулого століття архів Шаламова займав кут кабінету заступника директора ЦДАЛІ, де ховався в картонних коробках, що стояли штабелем у стінній шафі. Про те, що ця проза одного разу буде видана в СРСР, можна було б мріяти. З жорсткими «Колимськими оповіданнями» В. Шаламова я була знайома на слух: їх читали добрі голоси на заборонених радіостанціях. Найбільше – «Німецька хвиля». Уявити, що одного разу я напишу сценарій про Шаламова і радянська держава дасть гроші на зйомку фільму про Колиму, міг лише божевільний. Але 1985-го почалася перебудова. Слідом за Михайлом Горбачовим до влади прийшли молоді люди, а в Держкіно біля керма встали мої товариші. Один, відчуваючи зміни, надіслав мені мемуари безіменної бабусі про героя революції та громадянської війни Федора Ільїна-Раскольникова. Запропонував почитати та подумати. Ім'я Раскольникова було заборонено, але вітер змін дозволяв сподіватися. Я забралася в архіви. Папери Раскольникова були розсипані і переховані архівістами, які колись отримали наказ про знищення паперів. У досьє його соратників — від вождя Володимира Леніна до красуні дружини Лариси Рейснер — можна було знайти його листочки. "Одиниця зберігання" називалася кожна татко і мала свій власний номер. Папку за папкою я перебирала «паралельні» долі, вивуджуючи «одиниці зберігання», що стосуються Раскольникова, поки одного разу вони всі не вляглися в стопочку переді мною в порожній залі Рум'янцівської бібліотеки у Відділі рукописів. Можна було починати працювати. Я любила заглядати у формуляр видачі, — дізнаватися, хто і в якому році торкався мене до цих листочків. З подивом виявила у кожному формулярі старанно виведене лише одне ім'я — «Шаламов»... Мене допустили до архіву Шаламова. Це був океан. «Щоб вони, суки, знали» — нехитро називався сценарій за мотивами біографії та «Колимських оповідань» Варлама Шаламова. З фрагментів розрізнених текстів письменника, якого тільки-но почали друкувати «товсті» журнали, я склала якийсь умовний передсмертний монолог-сповідь про його страшний життєвий досвід. Тієї самої спроби біографії, яку сам Шаламов закинув. Його міркування про дві форми буття Поета — у реальності та творчості. Про два види Колими — реальну — зі снігу та льоду, на якій двадцять років мешкало його кволе тіло, і міфологічної, величної, як царство Аїда, оспіваної ним у віршах та прозі на всю міць його невідмірного дару й духу.