Багатьом добре відомий роман-попередження «Година Бика» відомого радянського письменника-фантаста, вченого та мислителя І.А. Єфремова. Але наприкінці свого життєвого шляху Іван Антонович розпочав роботу над ще одним романом-попередженням – «Чаша отрути». Навколо цієї «останньої» праці Єфремова ходило багато чуток. Хтось говорив, що текст роману було вилучено та знищено КДБ під час обшуку на квартирі письменника вже після його смерті. Хтось стверджував, що роман так і залишився на стадії задуму і не було навіть начерків тексту. Про що ж був задум Івана Антоновича, якому так і не судилося побачити світ? Колишній радянський дисидент Григорій Долгін, який особисто знав І.Єфремова, у своїх спогадах повідомляє: «Чаша отрути» була «отруйним соком цикути з чаші Сократа та стрімкою стрілою Арімана як зв'язком часів до отруєної ноосфери Землі ХХ століття». Основним конвой «Чаші» стало розвінчання тотальної дезінформації офіційної пропаганди. Пропагандистської машини «червоної країни», що стрімко зближується з «білою». У «Чаші» Єфремов детально розглядав експерименти в мавпячому розпліднику Сухумі, бузувірства Ейхмана та Менгелі, ритуальні чаші саке та «божественний вітер» самураїв, «райські кущі» та гострі кинджали ассасинів. Все, що насувається на світ, позбавлений Великої Мрії. Також були версії, що сюжет ненаписаного роману починався з того, як двоє зорельотчиків на далекій планеті знаходять «спадщину» мертвої цивілізації — тієї самої, про яку згадується в «Годині Бика». Ось що говорив про свій задум сам Єфремов в інтерв'ю румунській газеті «Скинтея»: «У цьому романі я хочу спробувати розгорнути картини отруєння ноосфери, як говорив Вернадський В.І., людського суспільства і, власне, мозку людини всіма видами злих, шкідливих, принижують, ошельмують, обманюють впливів — за допомогою релігії, засобів масової інформації, аж до медицини та спорту. Я хочу сказати про те, що треба зробити для очищення ноосфери Землі, отруєної невіглаством, ненавистю, страхом, недовірою, показати, що треба зробити для того, щоб знищити всі фантоми, що насилують природу людини, що ламають її розум і волю». >

Отже, мій новий роман — данина пам'яті Івану Антоновичу Єфремову, якого я вважаю своїм літературним учителем. У цьому романі я вирішив по-своєму розвинути задум Єфремова про коріння зла, яке глине людство протягом, як мінімум, останніх п'яти тисяч років, і яке підвело нас у ХХI столітті до краю прірви, де на нас чекає деградація та повне знищення. Роман «Чаша Отрути» із серії «Обличчям до Сонця» переносить читача на шість років раніше подій повісті «Зуб Кобри», повертаючись до колишніх героїв циклу. Людство намагається оцінити пройдений крізь тисячоліття шлях, пізнати свої витоки та вибрати напрямок майбутнього розвитку. Земна наука стоїть на порозі грандіозних відкриттів, які обіцяють небачені можливості для кожного жителя Землі. У цій книзі я постарався об'єднати та узагальнити досвід різних дослідників альтернативної історії людства і, спираючись на давні міфологічні тексти, дати своє бачення формування цивілізації на Землі, показати картину походження та розвитку людини розумної, замислитися про його місце у цьому світі. А так само поміркувати про причини тієї жахливої несправедливості та тяжкості нашого існування, сповненого горем, незліченних страждань, нерівностей та смертей — усього того, що І.А.Єфремов назвав ємним визначенням інферно.