Нідерландський філософ-раціоналіст, один із головних представників філософії Нового часу, Бенедикт Спіноза (Барух д'Еспіноза) народився в Амстердамі в 1632 році в заможній родині іспанських євреїв, які втекли сюди від переслідувань інквізиції. Оперуючи так званим геометричним методом, філософ розглядав світобудову як струнку математичну систему і в своїх міркуваннях зумів примирити і зблизити середньовічний теократичний світ непорушних істин і науку Нового часу, що постановила, що лише невпинною роботою розуму під силу наблизитися до осягнення істини. Спіноза врешті-решт був виключений з єврейської громади, де здобув освіту, і надалі, хоча його праці і здобули повагу в колі найосвіченіших людей його часу, філософ не мав схильності користуватися благами щедрого заступництва. Єдиним твором, опублікованим за життя Спінози із зазначенням його імені, стали "Основи філософії Декарта, доведені геометричним способом" з "Додатком, що містить метафізичні думки". Головний же шедевр, який підсумував працю всього життя Спінози, - «Етика», над якою він працював приблизно з 1661 року і де система його міркувань постає у всій своїй чудовій стрункості, - вийшов у світ лише в 1677 році, після смерті автора. PDF A4 збережено видавничий макет книги.