6 березня 1889 року в Адміралтействі було зібрано нараду, присвячену броненосцям другого класу, на якій був присутній головний кораблебудівник англійського флоту У. Уайт. На нараді ухвалили рішення про тактичне призначення кораблів, визначили їх розмірення, передбачувані кораблебудівні елементи та склад озброєння. На нараді вирішили, що ці кораблі будуються в першу чергу для служби на китайській та тихоокеанській станціях як флагманські. При цьому вони повинні бути сильнішими за іноземні кораблі, з якими вони можуть зіткнутися в бою. Зазвичай це були крейсери. Найбільш вірогідними противниками вважалися російські броненосні крейсери з 8-дюймовою артилерією. Беручи до уваги, що новим броненосцям доведеться діяти і в китайських річках їм необхідна була і невелика осадка. Повторення броненосного крейсера Імперіуз, який служив на китайській станції і мав осаду 27 ф 3 дм, постаралися уникнути за будь-яку ціну. Присутній на нараді Весей Гамільтон висловив свою думку, що найкращою осідкою є 26-футова, яка дозволяє нести службу в цих водах “комфортно та без проблем”.