26 квітня 1881 р. до парадного під'їзду Адміралтейства, розташованого біля Неви поруч із Дворцовою площею, стали під'їжджати екіпажі, що належали найвищим чинам Морського та Військового відомств. Дещо пізніше за інші біля воріт зупинилася і карета самого Олексія Олександровича, генерал-адмірала, який шефствував над усім Російським імператорським флотом. Важливість майбутньої наради була очевидною. Ось уже протягом кількох років на столи вищих сановників один за одним лягали звіти військово-морських агентів (говорячи сучасною мовою, аташе), що знаходилися у різних країнах. І якщо звіти з Америки, Японії, Іспанії та Італії викликали швидше абстрактний інтерес, а з Англії та Франції лише інтерес чисто технічний, то повідомлення з Німеччини все більше турбували з точки зору стратегічної. Всі повідомлення військово-морського агента в Німеччині лейтенанта Доможирова йшли прямо на стіл керуючому Морським міністерством, генерал-адміралу, а то й самому імператору Олександру II, життя якого так трагічно обірвалося всього за місяць до наради. OCR: Розділи з текстом старого стилю (дореволюційного) збережені приблизно.