«Останні хвилини перед світанком. Над неширокою річкою в'ється білувата серпанок туману. Через пагорб показуються полум'яні промені сонця. На пагорбі, заступаючи собою сонце, з'являється ДМИТРИЙ, років тридцяти. Підлоги чернечої, неабияк витраченої ряси заткнуті за пояс. Через плече – сума. У руці – важка палиця. Дмитро оглядається і бігом спускається з пагорба. Біжить берегом річки, м'язові ноги ледве торкаються землі. Зупиняється. Присідає, розглядає вологу землю. На землі – величезний відбиток кігтистої лапи. Трохи віддалік – краплі застиглої крові. Дмитро оглядає відбиток, чіпає кров, озирається і прислухається. Потім – спритно встає і легко, граючи, біжить вгору стежкою, в ліс…»