«Ніч… Кома… Ніч…» – збірка повістей та оповідань, написаних у різні роки, – дозволяє поглянути на В.С. Маканіна як на письменника, що йде врозріз зі всіма: з шістдесятниками, сільськими, авторами міської прози. Він ні на кого не схожий, від усіх відсталий, окремий від усіх (Відсталий). Його хвилюють такі проблеми, які й усвідомлюватись починають нами як проблеми тільки після того, як Маканін їх позначає: про згубність стану «проміжку», коли людина не може зробити вибір («Втрата»), про нездатність краси врятувати світ від війни та жорстокості ( «Кавказький полонений»), про невідділення людини від зла («Останній табір»).