Особиста розповідь відомого турецького романіста про те, як збалансувати життя письменниці з життям матері. Після народження першої дитини в 2006 році турецька письменниця Еліф Шафек страждала від післяпологової депресії, яка спровокувала глибоку особисту кризу. Переповнена почуттям провини, тривогою та здивуванням щодо того, чи зможе вона колись бути хорошою матір’ю, Шафак перестала писати й зовсім втратила віру в слова. У цих витончено написаних мемуарах вона повторює свій шлях від вільнолюбної художниці-мандрівника до самовідданої емоційно напруженої матері. Визначаючи постійно суперечливий гарем жінок, які живуть у ній, кожна зі своїми рисами: цинічна інтелектуалка, цілеспрямована прагне до мети, практично-раціональна, духовна, материнська та хтива, вона жадає гармонії, або принаймні об’єднуючу ідентичність. Поєднуючи свій власний досвід із життям видатних авторів, таких як Сільвія Плат, Вірджинія Вулф, Еліс Вокер, Айн Ренд і Зельда Фіцджеральд, Шафак шукає вирішення внутрішнього конфлікту між художньою творчістю та відповідальним батьківством.

З пекучою емоційною чесністю та глибоким дослідженням культурних звичаїв у патріархальних суспільствах Шафак написав важливу роботу про літературу, материнство та духовне благополуччя.