Русь Володимирська існувала два століття: з другої половини XII століття, від князювання Андрія Боголюбського, до другої половини XIV століття, епохи Дмитра Донського. Вона була історично єдиною областю із спільною столицею - Володимиром, який був символом єдності Північно-Східної Русі. На початку XIV століття вона опинилася у відчайдушному становищі. Зруйнована, роздроблена, обезлюдніла під гнітом Орди, вона, здавалося, вже ніколи не набуде колишньої величі. Але саме вона стала ядром майбутньої Росії, ґрунтом, на якому піднялася єдина Російська держава. Вона стала горнилом, з полум'я якого вийшла Свята Русь — країна ченців-подвижників, котрі просвітили вірою Христовою колосальні простори Півночі. Нарешті, вона зберегла досвід візантійської автократії, державного устрою істинної Імперії. Чотирьом видатним правителям і полководцям Володимирської Русі присвячена ця книга.