Головна героїня роману знаменитої італійської письменниці Б'янки Пітцорно - дівчина з дуже бідної сім'ї, яка народилася в маленькому місті на острові Сардинія в кінці XIX століття. Вона сама навчилася читати, обожнює дамські любовні романи і опери Пуччині, але навіть якщо в глибині душі і мріє про прекрасного принца, в реальному житті покладається тільки на свій розум і вмілі руки. мешканців її містечка. Тут є любовні драми, розбиті серця і навіть вбивство (а може бути, самогубство?). За нею ввивались багато кавалерів, але вона з легкістю стримувала їх запал, завжди чемно і без образ парою жартівливих фраз даючи зрозуміти, що їм варто тримати. Це було для мене ще одним приводом захоплюватися нею. Чоловіки в ті часи здавались мені безглуздими, особливо коли намагалися доглядати дівчат: їхні позбавлені сенсу нудотно-солодкі фрази і деякі дії годилися хіба що для оперних лібретто. Книга нагадує класичні романи, які так любить читати головна героїня нею порушуються вельми сучасні теми жіночої самостійності, віри в свої сили, свободи і пошуку власного шляху. сісти би не наважилася: навіть синьйорині Естер, яка з дитинства мріяла про велосипедні прогулянки, батько ніколи б цього не дозволив. працею, але все одно залишаються жіночними й романтичними. – Ти молода і, може статися, закохаєшся. Але ніколи, запам'ятай, ніколи не дозволяй чоловікові виявляти до тебе неповагу, заважати робити те, що здається правильним і необхідним, що тобі подобається. Твоє життя – тільки твоє, пам'ятай це. Ти нікому нічого не повинна, тільки самій собі.