Радянське мистецтво 1920-х років, про яке написано чимало наукових та науково-популярних робіт, часто сприймається як єдиний естетичний напрямок, який надихає ідея побудови нової соціалістичної культури. Проте культурний ландшафт епохи формували як радикальні і новаторські проекти художнього авангарду. Книга «Радянські двадцяті» — це своєрідне запровадження візуальних практик десятиліття. Перший розділ є оглядом основних течій в образотворчому мистецтві 1920-х, другий розповідає про архітектуру з перспективи нью-йоркської виставки 1932 року, третій присвячений фотографічним практикам авангарду, а четвертий — різним підходам до «монтажно-фактурного кіно», пов'язаних з іменами Льо Кулешова, Сергія Ейзенштейна, Дзиги Вертова та Есфір Шуб. Автори пропонують поглянути на радянські двадцяті як на період, у якому знайшлося місце і консерватизму, і ностальгії, і прагматичним компромісам, і розбіжностям серед представників лівого мистецтва, і протиріччям між деклараціями та художньою практикою.