Книга присвячена радянській авангардній фотографії 1920–1930-х років, яка розглядається у контексті трансформації модернізму та формування концепції виробничо-утилітарного мистецтва. Аналізуючи естетичні моделі, розроблені авангардистами на базі фотографічної техніки (фотомонтаж, моментальне фото, фотосерія, фотофреска), автор виявляє загальні закономірності, що стосуються еволюції модерністського мистецтва наприкінці XIX — першої половини XX ст., його переходу в життєбудівну фазу, його взаємовідносин з механічними технологіями репрезентації, а також його конфлікту з офіційною культурою сталінського періоду.