Федора Черенкова по праву називали «народним футболістом». Його любили всі — і не лише вболівальники «Спартака» — клубу, якому він віддав усе життя і за який провів рекордну кількість матчів, а й армійці, динамівці, уболівальники з інших міст та республік єдиного тоді Радянського Союзу. І коли в 2014 році його не стало — у віці всього п'ятдесят п'ять років! — на прощання з ним у манеж «Спартака» у Сокільниках прийшло понад 15 тисяч людей. Стільки людей за всю історію вітчизняного футболу ховало лише двох: його та Едуарда Стрєльцова. Їх двох, найулюбленіших, народ і називав ласкаво, за іменами: Едік та Федя. І не треба було пояснювати, про кого йдеться. Про щасливу і водночас трагічну долю цієї чистої та світлої людини, унікального «художника гри», розповідається в книзі Ігоря Рабінера та Володимира Галедіна. Автори (один з яких був знайомий з Черенковим чверть століття) провели багатогодинні бесіди з людьми, які краще за інших знали видатного футболіста, — його найближчим другом і багаторічним партнером зі «Спартака», його одноклубниками, обома дружинами, дочкою, багатьма іншими. Помножимо все це на ретельне дослідження преси за кожен рік, проведений Черенковим у футболі та після нього, — і отримаємо книгу, яка малює його багатогранний портрет на основі величезної кількості нових для читачів фактів і розставляє крапки над «і» у численних міфах навколо його легендарного імені. .