Ця повість вийшла 1964 року анонімно, із зазначенням, що її написав автор «Старого і хлопчика». Як і в першій книзі, Франсуа Ожьєрас розповідає історію своїх стосунків з дядьком – полковником Марселем Ожьєрасом, який був його наставником, мучителем та коханцем. Але цього разу вона перенесена з африканського оазису до Перигора, де багато років провів Франсуа Ожьєрас. У цьому містичному краю, що зберіг пам'ять про тамплієрів, зустрічаються герої повісті: священик-садист, який знаходиться у його владі юнак-оповідач і 13-річний сільський хлопчик.

У цих краях залишили свій слід тамплієри. Ворони планували на скелясті скелі, поцятковані дірками та проломами; незвичайні чари походили від величезних пагорбів, що поросли чагарником і молодими каштанами. Я вгадував справжні таємниці, справжню насолоду. Всюди тут читалася відчайдушна прихильність до скандального переконання, що Чоловік створений, щоб бути з Чоловіком, а не з Жінкою, що Жінка – Ворог.