Свята гора Афон – величезне сховище спогадів і снів, де мешкають не тільки ченці, а й душі мерців, які очікують нових втілень. Тут час нескінченно, нечітко, уривчасто, незвично для людини. У цьому краю немає жінок, і чоловіки насолоджуються один одним.

Франсуа Ожьєрас блукає Афоном, сподіваючись знайти Учителя, поклик якого він чув, але зустрічає лише тих, кого знав і любив у попередніх життях. Його душа тягнеться до всього священного і всього непристойного, що є на Афоні, вона відкидає християнство, але захоплюється пишністю візантійського мистецтва. Пройшовши через очищення стражданням, герой цієї книги усвідомлює своє справжнє космічне «Я».

Ніколи, жодного разу за тисячі років, розум жінки чи чоловіка-мирянина не створював нічого красивішого за Афона! Але чи той Афон, який можна побачити на карті, чи все ж таки інший, схожий у найдрібніших деталях, але інший і розташований у потойбічному світі?