Справжній художник не копіює світ як такий, але й не створює неіснуючий світ – він відкриває справжній світ, який знаходиться в ньому самому і ключем до якого він є.

Чудовий, фантастичний роман "Любитель необережності" (1932) не схожий на інші книги Марселя Жуандо і відбиває його недовге захоплення сюрреалізмом. Головний герой – таємничий Бріс Обюссон – це сам Жуандо, якого друзі називали Кардиналом, його подруга Наталіна – ексцентрична світська дама Ненсі Кунард, Баріель – письменник Рене Кревель, д'Ерісталь – коханець Кревеля, художник Юджин Маккаун. Вперше в цьому романі Жуандо зважився натякнути на свою гомосексуальність, розповівши про містичний зв'язок Обюссона з Ліпсе Дульє, "демоном з Орвієто". Земля була ніжна, як ласка, і нерухома усмішка мого друга мене заспокоїла. Я притулився головою до його серця. І тут же його руки перетворилися на величезний чарівний ліс, де я побачив дивних птахів та вогняних хижаків – левів та тигрів, які дивилися на мене з любов'ю та захопленням, наче я був місцевим божеством. Я покликав Ліпсе, і ліс відповів мені його пошепки; кожен лист знав моє ім'я. Трохи згодом я заснув в обіймах моря, а земний світ підносився навколо мене, наче гігантські стовпи цього неосяжного ложа. Дві зірки виблискували яскравіше за інших, і Ліпсе схилявся наді мною, як саме небо.