"Одного ранку, коли мені було років п'ятнадцять, я встав до світанку - всю ніч не міг заснути, повертаючись з боку на бік, від роздумів про дива буття і про землю, відчувши раптом свою нерозривну, безперечну причетність до неї. ніч я провів у роздумах тільки заради того, щоб знову піднятися вранці, побачити світанок, дихати і жити. почало холоднішати, але мені не хотілося одягати нічого іншого. одязі, то це щось від мене вислизне, і все, що мені залишиться, — це спогад про щось бажане, але втрачене..." Переклад: Арам Оганян