У книгу ранньої прози найбільшого російського письменника та вченого Андрія Синявського увійшли написані з 1955 по 1963 рік оповідання та повість «Любимов». Творці цієї пори відрізняються надзвичайним ступенем внутрішньої свободи. Соціальна недосконалість радянського життя постає в них не як наслідок перекосів системи, а як наслідок насамперед початкової несвободи людей. У творчості Синявського послідовно виражений культ вільної особистості, самоцінної та суверенної. Абрам Терц виявив себе як справжній модерніст, втім, що веде свій родовід від таких реалістів, як Гоголь і Щедрін, і відчуває генетичний зв'язок з такими письменниками, як Замятін, Булгаков, Платонов. Не можна не помітити перекличку між антиутопією Терця «Любимов» і платонівським «Котлованом».