Це пекуча інтимна історія про матерів і дочок, єднання і відчуженості, і світло в кінці тунелю. Люди різного віку, статі, кола спілкування ходять у басейн. На доріжках басейну вони знаходять почуття спільності, втіху та сенс. Однак коли на дні з'являється тріщина, все змінюється. Без щоденної медитативної рутини Еліс поступово втрачає зв'язок із реальністю. Подібно до води, що йде з басейну, її пам'ять витікає в нікуди, а дочка Еліс відчуває, як її мати, яка невідворотно вислизає від неї, стає насправді тільки ближче, як зникає багаторічна тріщина між ними. Написаний у чарівній елегічній манері роман налаштовує на прийняття природного ходу речей і стверджує, що все, що відбувається в світі розумно, у всьому є краса, що щемить і перетворює.