На початку нового, 1917 року вага населення Росії — досвідчений політик і досвідчений фінансист, робітник і селянин, бойовий офіцер і звичайний російський обиватель — сподівалося, що рік принесе нарешті мир, спокій і стабільність. Проте реальна російська дійсність перебувала у очевидному протиріччі із цими райдужними надіями. І хоч би яким жахливим здавалося нам зараз те, що сталося у жовтні 17-го, населення країни вже було психологічно підготовлене до більшовицького екстремізму. Більшовики лише послідовно довели до логічного кінця ту економічну політику, основні контури якої було окреслено ще роки Першої Першої світової. Те саме неприйняття буржуазних цінностей та особистої відповідальності, яке протягом кількох поколінь демонструвало російське освічене суспільство, призвело до того, що російський інтелігент легко сприйняв ідею всепроникаючого втручання держави у всі сфери життя суспільства — від постачання населення продовольством та паливом до державного диктату у сфері культури . Багато в чому наслідки тих страшних подій ми спостерігаємо й досі…