Про Федора Івановича Тютчева написано кілька книг сотні статей, читання яких переконує лише в одному — у принциповій неможливості розгадати загадку, задану цією людиною світовій культурі. Навіть його рідна дочка сумнівалася в тому, що її батька можна беззастережно віднести до людей, вважаючи його швидше духом, ніж людиною. Власне життя було його головним твором — і він ставився до нього так само легко і безтурботно, як і до своїх віршів. Його товариством дорожили члени Імператорського Прізвища та великосвітські левиці, захоплені панянки та недовірливі студенти, сиві сановники та маленькі діти. Що вражав сучасників винятковими за своєю прозорливістю похмурими прогнозами майбутнього, він ще за життя набув репутації Кассандри, але благополучно уникнув її долі. Йому безболісно сходили з рук такі витівки, за які будь-яка інша людина неминуче поплатилася б за репутацію, кар'єру, вигнання, свободу…