Юрій Трифонов (1925–1981), найпопулярніший письменник епохи пізнього соціалізму, родоначальник міської/московської прози як літературного спрямування, досі залишається «недочитаним», вважає автор книги. «Я пишу про смерть („Обмін“) — мені кажуть, що я пишу про побут; пишу про кохання („Довге прощання“) — кажуть, що теж про побут; пишу про розпад сім'ї („Попередні підсумки“) — знову чую про побут; пишу про боротьбу людини зі смертельним горем („Інше життя“) — знову говорять про побут»,— нарікав Трифонов. Разом з тим і в самій його долі, і у творах відбилися як провали, так і вершини великого радянського експерименту із справедливого перебудови життя. Син репресованих батьків — і, незважаючи на це, випускник престижного Літературного інституту, який уже за дипломну повість «Студенти» отримав Сталінську премію; пов'язаний за першим шлюбом з «подругою» Берії, і пізніше, минаючи «залізну завісу», яка об'їхала півсвіту як спортивний журналіст; процвітаючий літератор — і не дочекавшись видання окремою книгою свого головного твору «Будинок на набережній»… Семен Екштут, історик, доктор філософських наук, спробував поглянути на письменника в контексті «великого історичного часу» і виявив філософа, який мислить масштабно мислить з творчості причин яким великий експеримент не вдалося. Багато міркувань С.Екштута, як завжди, несподівані, полемічні, провокативні — із встановленням на суперечки, але цим і цікаві, а може, й корисні, про що судити, звичайно, читачеві. Знак інформаційної продукції 16+