Великий автор найзворушливіших і найчарівніших казок у світовій літературі – Ганс Христиан Андерсен – найголовнішу з них назвав «Казка мого життя». У ній немає ні злих відьом, ні добрих фей, ні чудових подарунків удачі. Її герой мандрує світом і з епохи в епоху не в чарівних галошах і не в розкішних каретах. Але джерелом його натхнення якраз і стали його нескінченні поневіряння та зустрічі з різними людьми того часу. «Як горець вирубує сходинки в скелі, так і я повільно, копіткою працею завоював собі місце в літературі», – під старість визнавав Андерсен. І письменник пішов із життя, обласканий своїм народом і всіма, хто прочитав хоча б одну історію, вигадану великим Казковиком. З щирістю Андерсен неодноразово повторював, що життя його справді казка, багата на дивні події. Написана автобіографія це підтверджує – чарівно описав своє дитинство, він розповідає про досягнення, незважаючи на злидні і страждання, тієї великої мети, яку перед собою поставив.