Ім'я Віри Федорівни Комісаржевської (1864—1910) уособлює епоху в історії вітчизняного театру. Сучасники захоплювалися нею і обожнювали її, нагороджуючи епітетами майже пушкінського масштабу. У чому ж феномен загальної закоханості та загального схиляння перед цією тендітною жінкою? Чому саме вона стала символом, який об'єднав кілька поколінь? Як пояснити те, що актриса, яка домоглася всенародного визнання та неймовірної слави, на піку своєї кар'єри покинула театр заради створення — не більше не менше — школи нової людини? І лише трагічна смерть у самому розквіті сил не дозволила їй приступити до виконання цього, небаченого раніше завдання... Про життя «Чайки російської сцени» — життя, повне страждань і кохання, гучних тріумфів і настільки ж гучних невдач, крутих поворотів і вічних сумнівів , - розповідає постійний автор серії «ЖЗЛ», історик літератури, професор Московського університету Ганна Сергєєва-Клятіс, яка є «за сумісництвом» далекою родичкою великої російської актриси.