Книга розповідає про повсякденне життя мешканців Михайлівського — маєтку, який належав родині Олександра Сергійовича Пушкіна. У центрі оповідання не лише ті два роки, які Олександр Сергійович провів тут без виїзного заслання (з серпня 1824-го по вересень 1826-го), а й інші приїзди Пушкіна на псковську землю, куди він багато разів ще повертався. Автор прагне простежити всі, навіть найдрібніші деталі побуту Пушкіна, його щоденних вражень, спілкування і т.д., виходячи з того незаперечного факту, що обставини повсякденності для будь-якої людини важливі не менше, ніж великі історичні події та переломи епох і саме з них переважно складається людське життя: «всесильний бог деталей» стоїть за всіма її перипетіями. Друга частина книги описує повсякденне життя Михайлівського без Пушкіна. Особливе місце посідає у ній доля Пушкінського заповідника у повоєнні роки. Зокрема, на сторінках книги перед читачем постає яскравий образ багаторічного «охоронця» тутешніх місць Семена Степановича Гейченка.