Книга присвячена східно-західним філософським штудіям Ф.І. Щербатського (1866–1942) на фоні досягнень європейської порівняльної філософії до початку XX ст. Роботи Щербатського досліджуються у строго хронологічному порядку: від першої статті «Логіка в давній Індії» (1902) до останніх коментарів до перекладів буддійських текстів після опублікування «Буддійської логіки» (1932). Серед основних компаративістських відкриттів Щербатського виділяються систематичні паралелі між буддійським ідеалізмом школи Дігнагі та критицизмом Канта, а також аналогії між «філософією потоку» у буддистів та А. Бергсона; деякі паралелі Щербатського зазнають критичного аналізу. В останньому розділі розглядаються продовження традицій Щербатського в Росії з початку 1960-х років і деякі перспективи сучасної компаративістики.