Дорогий читачу! Щоденникові записи, зроблені автором в обложеному Харкові, публікуються з мінімальною редактурою, виправлені лише друкарські помилки. Коментувати зміст ні до чого текст говорить сам за себе. Автор не шкодує ні про що з написаного і не збирається відмовлятися від жодного слова. Все це було. Багато хто з читачів вже образилися, іншим це лише належить, бо автор ніколи не страждав на політкоректність, називаючи боягузтво — боягузтвом, а зраду — зрадою. Разом з тим сто днів війни наповнені іншими прикладами — героїзму, відчайдушної хоробрості, самопожертви, про що також сказано чимало. Життя, як воно є — і війна, як воно є. Упевнений, свідчень, подібних до цього щоденника багато, і буде ще більше. Автор ні на що особливе не претендує, але нехай серед голосів, що оповідають про цю війну, буде і його, не надто гучний, але щирий. © А. Шмалько, текст, 2022 та верстка, 2022