Пам'ять про Велику Вітчизняну зберігає не лише битви, поневіряння та горе. Пам'ять про війну зберігає й роки дитинства, що збіглися з цими випробуваннями. І не тільки там, де проходила війна, а й на відстані від неї, на землі нашої великої країни. Де ніякі тяготи війни було неможливо зламати сприйняття життя дітьми, чому і присвячена маленька повість у семи новелах – «війна дітей». Як під час війни, так і під час миру відповідальність за життя є наріжним каменем людства. І суд власної совісті - часом не менш тяжкий, ніж суд людський. Про це друга повість – «Дитячий садок». Війна не закінчилася перемогою над Німеччиною – останню точку у Великій Перемозі поставили у Японії. Пам'ять цих двох великих перемог, муки розуму перед невинними жертвами наводять героя повісті «Дитячий садок» до щирого усвідомлення особистої відповідальності за чуже життя, безсилля перед муками власної совісті.