Це друга книга Яни Жемотеліте, яка вийшла у видавництві «Час»: тираж першої, роману «Хороша була Танюша», розлетівся за місяць. Теми та сюжети письменниці з Петрозаводська підійшли б, мабуть, для «жіночої прози» – але нервових зітхань тут не зустрінеш. Жемотеліте пише ємно, коротко, жорстко, по-північному. «Цей прекрасний вигаданий світ, не реальний, але й фантастичний, вигадують автори, і поселяються у ньому, і там їм добре» (Олександр Кабаков). Яні Жемотеліте справді добре і вільно живеться серед її таких різнопланових і навіть неймовірних героїв. Любовно-побутовий сюжет, містичний трилер, психологічна драма. Але всі вони, мабуть, про одне: про різницю між нами. Ми дуже різні - по крові, по свідомості, по видихуваному нами повітрі, навіть по біологічному виду - хто людина, а хто, можливо, собака або навіть вовчиця ... Так навіщо ми - крізь цю різницю, всупереч їй, воюючи з нею - так кохаємо один одного? І до чого призводить кохання, що накололося на тотальну несумісність?