Якщо й порівнювати з чимось роман Яни Жемотеліте, то, мабуть, із драматичним та розумним телесеріалом, в якому немає ні безпричинного сміху за кадром, ні фальшиво ридаючих дурочок. Зате є закручений самим життям (а воно ох як це вміє!) сюжет, і є героїня, в яку віриш і яку ладен полюбити. Такі фільми, у свою чергу, нерідко порівнюють з хорошими книгами - адже вони і справді по-справжньому літературні. Перед вами саме книга-кіно, від якої читач «не може відірватися» (Олександр Кабаков). Дивовижна, прекрасна, страшна історія кохання, поряд з якою неодмінно знаходиться місце і заздрості, і ненависті, і ревнощів, і страху. І смерті, звісно. Але і світлого смутку, і усвідомлення того, що життя все одно нескінченне і чудове, поки в ньому є таке кохання. Або хоча б надія на неї.