«…І хлопчики криваві в очах…» Більшості з нас цар Борис Федорович Годунов і нині є таким, яким зобразив його у своїй безсмертній трагедії А.С.Пушкін.Вперше в російській історії досяг вищої влади не через походження, не по праву приналежності до правлячої династії, але завдяки своєму розуму, здібностям та вмінню керувати країною, Годунов багато зробив для блага Батьківщини — але у пам'яті поколінь однаково залишився жорстоким убивцею нещасного царевича Дмитра, останнього сина династії Рюриковичів. Тінь безневинно вбитого царевича переслідувала його все життя і в кінцевому підсумку стала причиною краху всіх його починань і загибелі його власної сім'ї. Чого більше було в його царюванні — генія чи лиходійства? І наскільки уживаються ці якості в одній людині? Про все це, а також історію Росії на рубежі XVI–XVII століть, напередодні Великої Смути, яка ледь не занапастила Російську державу, розмірковує у своїй новій книзі відомий історик, постійний автор серії «Життя чудових людей» В'ячеслав Миколайович Козляков.