У будинку залишилися лише двоє: Елізабет і привид…У Елізабет побігли мурашки по спині від думки, що вона у величезному будинку залишилася віч-на-віч із цим жахом. Нерішуче вона зробила крок на першу сходинку. Під звуки, більше схожі на жалібні стогін, дівчина піднімалася сходами. Щойно Елізабет пройшла повз портрет леді Ізабель, їй здалося, ніби з картини повіяло леденячим диханням. Вона здригнулася і мало не впала назад - вона так і не зрозуміла: чи злякав її погляд дами з портрета чи нерви були вже на межі? Дівчина повернула в коридор, що веде до кімнати леді Ізабель. Тут було трохи прохолодніше, ніж у решті будинку. Елізабет кожною клітиною шкіри відчувала присутність когось стороннього, від цього її кроки ставали все обережнішими і нерішучими. І ось, нарешті, заповітні різьблені двері... Наступного моменту вона почула щось, що змусило її завмерти, не зробивши й півкроку. У жилах застигла кров…